11:59 - 19.06.16

Херсон сьогодні: історія однієї світлини або почому нині побратими

Нещодавно в Херсоні сталася звичайна на перший погляд подія, що наочно довела справедливість вічної народної мудрості: неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся.

Херсон сьогодні: історія однієї світлини або почому нині побратими


Автор хоча не бэ себе в груди. не ходить у червонизх шароварах, але е справжным патрыотом Украъни



Тільки – но опублікував на перший погляд зовсім нейтральну, простеньку світлинку, що на ній один з керівників ОО «За Президента України» Роман Цвях і координатор самооборони Херсона Інна Усачова, як в ЗМІ і соцмережах зчинився буквально Всесвітній істеричний ґвалт, а сама Інна впала в суцільний жах та стала наче причинна. Але що – ж то так розбурхало славне товариство?

Для сторонніх воно нецікаво, а виносити чвари на великий загал – то не є гречно. Скажу так, аби зрозуміло було тільки учасникам процесу. Повторюю тільки те, що неодноразово казав всім, хто за нечесні гроші намагався і намагається продати дідькові душу, або те, що від неї залишилось.

1) – Продаватися зовсім не так легко й приємно, як здається на перший погляд.
2) – Такої ціни, як 30 срібників. вже давно нема, бо дуже велика пропозиція й тому вартість в 100 разів менше.
3) – Одначе й тих копійок запроданцям не дають, тільки обіцяють, тож ще ніхто їх не отримав.
4) – Сам факт продажу всі одразу бачать, бо приховати того ганебного вчинку не вдалося ще нікому.
5) – Наразі аби приховати докори сумління в тих, хто ще має залишки совісті, настає немотивована агресія. Але не до того, хто купує душу за копійки, а на тих, хто про те не мовчить.
6) – Загиблі побратими щоночі приходять до них уві сні, й просто дивляться з докором в очі, випікаючи все всередині.То й продивати себе можна тільки тому, в кого буша вже вмерла. Бо навіть маленькі шматочки почнуть регенерувати, й перетворять життя не пекло

А ось що каже Роман Цвях:

«Продавати тіло – то звичайно ж ганьба, але не така й велика, як продавати свої переконання, своїх загиблих побратимів, свою Україну, свою націю, Майдан і Небесну сотню. І йти танцювати, мов собача за кістку. до того, хто за столом кричав: «Мій дід був офіцером НКВС, і мов зайців ганяв по лісах тих ваших бандерівців» - то є край. Теє я чув сам, власними вухами, не від когось, тому мені дуже сумно й прикро. Т

Але Біг милостивий, й ті, хто таки зганьбив себе, ще мають можливість і шанс прийти до церкви, помолитись йому, покаятись, попросити вибачення в загиблих, навернутись на шлях Добра й більше з нього не звертати. Та для того треба мати силу, Дух, незламні переконання й любов до неньки України.

А тим, хто й надалі буде продаватись, можу тільки нагадати, як скінчив своє нікчемне життя Іуда. І те, що йти до Правди – то важко, бо постійно вгору, до Сонця й Світла. А котитися донизу, до ганьби дуже легко, але Божого благословення тоді точно вже не буде»

Слава Україні!

Володимир МАРУС

Метки к статье: Херсон война АТО ХОГА народ Крым Россия

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Комментарий:
Введите код: *
КАЛЕНДАРЬ
РЕКЛАМНЫЕ ССЫЛКИ