11:59 - 19.06.16

Херсон сьогодні: історія однієї світлини або почому нині побратими

Нещодавно в Херсоні сталася звичайна на перший погляд подія, що наочно довела справедливість вічної народної мудрості: неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся.

Херсон сьогодні: історія однієї світлини або почому нині побратими


Автор хоча не бэ себе в груди. не ходить у червонизх шароварах, але е справжным патрыотом Украъни



Тільки – но опублікував на перший погляд зовсім нейтральну, простеньку світлинку, що на ній один з керівників ОО «За Президента України» Роман Цвях і координатор самооборони Херсона Інна Усачова, як в ЗМІ і соцмережах зчинився буквально Всесвітній істеричний ґвалт, а сама Інна впала в суцільний жах та стала наче причинна. Але що – ж то так розбурхало славне товариство?

Для сторонніх воно нецікаво, а виносити чвари на великий загал – то не є гречно. Скажу так, аби зрозуміло було тільки учасникам процесу. Повторюю тільки те, що неодноразово казав всім, хто за нечесні гроші намагався і намагається продати дідькові душу, або те, що від неї залишилось.

1) – Продаватися зовсім не так легко й приємно, як здається на перший погляд.
2) – Такої ціни, як 30 срібників. вже давно нема, бо дуже велика пропозиція й тому вартість в 100 разів менше.
3) – Одначе й тих копійок запроданцям не дають, тільки обіцяють, тож ще ніхто їх не отримав.
4) – Сам факт продажу всі одразу бачать, бо приховати того ганебного вчинку не вдалося ще нікому.
5) – Наразі аби приховати докори сумління в тих, хто ще має залишки совісті, настає немотивована агресія. Але не до того, хто купує душу за копійки, а на тих, хто про те не мовчить.
6) – Загиблі побратими щоночі приходять до них уві сні, й просто дивляться з докором в очі, випікаючи все всередині.То й продивати себе можна тільки тому, в кого буша вже вмерла. Бо навіть маленькі шматочки почнуть регенерувати, й перетворять життя не пекло

А ось що каже Роман Цвях:

«Продавати тіло – то звичайно ж ганьба, але не така й велика, як продавати свої переконання, своїх загиблих побратимів, свою Україну, свою націю, Майдан і Небесну сотню. І йти танцювати, мов собача за кістку. до того, хто за столом кричав: «Мій дід був офіцером НКВС, і мов зайців ганяв по лісах тих ваших бандерівців» - то є край. Теє я чув сам, власними вухами, не від когось, тому мені дуже сумно й прикро. Т

Але Біг милостивий, й ті, хто таки зганьбив себе, ще мають можливість і шанс прийти до церкви, помолитись йому, покаятись, попросити вибачення в загиблих, навернутись на шлях Добра й більше з нього не звертати. Та для того треба мати силу, Дух, незламні переконання й любов до неньки України.

А тим, хто й надалі буде продаватись, можу тільки нагадати, як скінчив своє нікчемне життя Іуда. І те, що йти до Правди – то важко, бо постійно вгору, до Сонця й Світла. А котитися донизу, до ганьби дуже легко, але Божого благословення тоді точно вже не буде»

Слава Україні!

Володимир МАРУС

Метки к статье: Херсон война АТО ХОГА народ Крым Россия

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Информация
Комментировать статьи на нашем сайте возможно только в течении 10 дней со дня публикации.
КАЛЕНДАРЬ
РЕКЛАМНЫЕ ССЫЛКИ